День шостий. - 10.06. - День української народної іграшки
День української іграшки.
08.30. – 09.00. – Збір учнів.
09.00.- Весела зарядка під музику.
09.30. – Сніданок.
09.45. – Інформаційна хвилинка «Цікаве про
українську народну іграшку»
10.45. – Майстер - клас по виготовленню української
іграшки .
11.45. – Рухливі ігри на свіжому повітрі.
12.30. – Смачнючий обід.
13.00. – Робота в загонах.
Презентація-виставка народних українських
іграшок виготовлених власноруч.
14.30. – Лінійка. Підведення підсумків за день.
Відправлення дітей додому.
Українська народна іграшка
Народна іграшка. Чим гралися діти 100 років назад?
Народна іграшка виготовлялася з різноманітних природних матеріалів на основі творчого підходу до їх використання. Вікові традиції вжитку екологічно-чистих матеріалів визначили досить широкий їх асортимент.
Таким чином, при створенні дитячих іграшок відбувалося використання:
- глини;
- деревинИ;
- кукурудзяного листя;
- лози;
- рогозу;
- соломи;
- трави;
- тканини;
- сиру;
- тіста тощо.
Образ традиційної української іграшки був позначений простотою та відсутністю зайвої складності.
В іграх діти пізнавали оточуючий життєвий простір, освоювали на основі імітації заняття та побутову діяльність дорослого населення, відтворювали народні звичаї та обряди.
Українська народна іграшка, як важливий засіб виховання, позитивно впливала на естетичний, фізичний та інтелектуальний розвиток малечі.
Старовинні іграшки
Які старовинні іграшки були у вжитку 100 років назад?
Марко Грушевський був першим, хто почав збирати та досліджувати народні українські іграшки. Він – священик із Суботова, що зібрав та описав цікавий матеріал про розмаїття дитячих забавок та ігор. В 1904 році була опублікована відома праця:
|
Надзвичайно цікавим є опис Грушевським М.Ф. дитячих ігор з використанням народної іграшки. Зокрема він писав, що лялька – це не лише забавка для маленьких дівчаток, але й дорослих дівчат, які вже мали йти заміж. Хлопці ж, пустуючи, могли поховати тих ляльок від дівчат, чи навіть зіпсувати їх. Через що бували у родинах сварки.
Дівчата були змушені ховати свої ляльки від хлоп’ячих очей. Зберігали їх у коробках, могли для збереження використати невеличке решето, старий очіпок, хустку тощо.
Дівчинка могла мати до двадцяти ляльок і усіх по імені називати. Носилися дівчатка з ними, гралася: хатинки робили, а на видних місцях ляльок розсаджували.
Грушевським досить детально описується те, як виготовлялася така традиційна вузлова лялька.
Хлопці до цих ігор були байдужими. Їм для ігор були потрібні сокирка, ножик, батіг, коник. Зроблять ножик із палички і носяться з ним. А ще могли зробити «коників»: як восени соняшники зріжуть, то хлопці оберуть такий, де стовбурців два, і хтось із них як кінь в голоблі запряжеться, а інший як погонич махає батогом та на палиці їде «верхи».
Отож, кожному було своє. Дівчатка в іграх наслідували «жіночі» види діяльності, а хлопчики – «чоловічі». Відповідними були і дитячі іграшки.